УЗАГАЛЬНЕННЯ
проблемних та спірних питань, що виникали під час розгляду цивільних справ Свердловським міським судом Луганської області
та пов’язані із застосуванням законодавства про стягнення судових витрат.
На виконання листа Апеляційного суду в Луганській області без дати та номера щодо вивчення та узагальнення проблемних та спірних питань, пов’язаних із застосуванням законодавства про стягнення судових витрат, Свердловський міський суд Луганської області надає наступну інформацію.
1. Одним з проблемних питань є невизначеність порядку розподілу судових витрат у випадку, коли у справі приймають участь декілька відповідачів, ступінь відповідальності яких за наслідками розгляду справи виявився не однаковим.
Наприклад справа №2-2072/12 за позовом ПАТ “Українська пожежно-страхова компанія” в особі Донецької філії до Плахотниченко Миколи Олександровича та ПАТ “Страхова група “ТАС” про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу.
В зазначеній справі ПАТ “Страхова група “ТАС”, виступаючи страховиком несе відповідальність відповідно до договору за спричинену страхувальником, Плахотниченко Миколою Олександровичем, шкоду внаслідок вчинення ДТП. Однак відповідальність страховика у випадку стягнення з страхувальника судових витрат законодавчо не врегульована.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:
На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо їх задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Судові витрати пов’язані зі сплатою держмита у сумі 51,00 грн. та витрати пов’язані з оплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача Плахотніченко М.О. в повному обсязі.
Вищезазначену проблему можна було б усунути доповнивши чинне цивільно – процесуальне законодавство нормами, що передбачали б стягнення судових витрат з кількох відповідачів відповідно до їх ролі та ступеня відповідальності в спірних правовідносинах.
2. Також виникають ускладнення щодо витрат, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Відповідно до чинного процесуального законодавства заочний розгляд справи можливий лише в разі належного повідомлення всіх учасників процесу про час та місце розгляду справи.
Однак щодо осіб, місцезнаходження яких невідомо єдиним способом належного повідомлення виступає публікація в пресі оголошення про виклик.
Питання щодо стягнення витрат на публікацію в пресі оголошення про виклик неможливо вирішити до винесення рішення у справі, яке в свою чергу неможливо винести без належного повідомлення осіб, місцезнаходження яких невідомо.
Таким чином, за умови відсутності фінансування з боку державного бюджету витрат на публікацію в пресі оголошення про виклик, справа може бути розглянута із значним порушенням процесуальних строків.
Зазначену проблему можна було б вирішити, поклавши на позивача, з урахуванням його матеріального становища, обов’язки щодо публікації в пресі оголошення про виклик відповідача, місцезнаходження якого невідоме.
_03_03.png)
